Соціальні питання

Соціальний педагог Анна Шамара

Соціальний педагог Анна Шамара

Найкращий спосіб зробити дітей хорошими – це зробити їх щасливими.

О. Уальд

Життя щомиті наповнюється різним емоційним фоном і тому для кращої соціалізації учнів в Центрі професійно-технічної освіти працює соціальний педагог. На відміну від звичайного педагога у навчальному закладі, в роботі соціального педагога першорядну роль відіграє не навчальна, а, передусім, виховна функція, функція соціальної допомоги і захисту.

Соціальний педагог сприяє педагогізації середовища, активізує соціально-культурні та соціально-педагогічні функції суспільства, сім’ї, кожної конкретної особистості. Соціальний педагог виконує значний обсяг роботи з соціального супроводу та соціальнопедагогічного патронажу усіх суб’єктів навчально-виховного процесу. Здійснюючи свої професійні обов’язки, вирішують актуальні завдання сучасної освітянської галузі. Такі як:

  •  Соціальний супровід
  •  пошук і робота з обдарованими дітьми,
  •  робота з учнями пільгових категорій,
  •  захист психічного здоров’я учасників навчально-виховного процесу,
  •  профілактика алкоголізму, наркоманії, СНІДу,
  •  протиправної поведінки,
  •  насильства над дітьми,
  •  підвищення психологічної культури учнів, батьків, викладачів, майстрів в/н,
  •  здійсненню корекції психологічних проблем учнів,
  •  розвитку таких якостей особистості як навчальна активність, колективізм, лідерство, відповідальність за власне життя і здоров’я.

Роль соціального педагога полягає в наданні порад, рекомендацій учням, батькам, викладачам, майстрам виробничого навчання та іншим особам, які звертаються до соціального педагога; забезпеченні дотримання норм охорони та захисту прав дітей і підлітків, представлення їхніх інтересів у різноманітних інстанціях (службі у справах неповнолітніх, міліції, суді тощо); забезпеченні змістовного дозвілля дітей та підлітків у Центрі та соціальному середовищі, залучення сім’ї та представників громадськості до соціально-педагогічного процесу в навчальному закладі; передбаченні і приведенні до дії механізмів запобігання й подолання негативних впливів у соціально-правовому, юридичному та психологічному плані; організація соціотерапевтичної допомоги, забезпечення захисту прав учня у суспільстві, допомога підліткам і молоді в період соціального і професійного визначення.

Untitled-2

Права людини

057Права людини — це основні права і свободи, які надаються усім людям, незалежно від національності, статі, національного чи етнічного походження, раси, релігії, мови або іншого статусу. Права людини починаються з прав дитини. Права дитини – це її можливість бути щасливою, незалежною у своїх поглядах, виборі свого життєвого шляху. Історичний досвід переконує нас, що неможливо створити групу однакових особистостей, потрібно шукати зважений диференційований підхід до кожної дитини.

Президент України підписав Закон України №1824-VIII «Про внесення змін до статті 4 Закону України “Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей” щодо удосконалення правового статусу служб у справах дітей». Закон був прийнятий Верховною Радою України 19 січня 2017 року.

Закон розроблений з метою посилення державних гарантій щодо захисту прав та законних інтересів дітей у відповідності до Конвенції ООН про права дитини шляхом забезпечення цієї діяльності відповідним кадровим ресурсом.

Конституція визначає життя людини, її здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпеку найвищою соціальною цінністю. Саме утвердження прав і свобод людини є головним обов’язком держави, це визначає зміст і спрямованість її діяльності. Конституційні права і свободи людини і громадянина можна поділити на три групи:

1. Особисті права і свободи людини (громадянські, природні) безпосередньо пов’язані з сутністю людини, як фізичної особи:

  • право на вільний розвиток своєї особистості (ст. 23 Конституції України);
  • невід’ємне право на життя (ст. 27);
  • право на повагу до гідності (ст. 28);
  • право на свободу та особисту недоторканість (ст. 29);
  • право на недоторканість житла (ст. ЗО); право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції (ст. 31);
  • право на невтручання в особисте та сімейне життя (ст. 32);
  • право на свободу пересування і вільний вибір місця проживання (ст. 33);
  • право на свободу думки і слова, вільне вираження своїх поглядів і переконань (ст. 34);
  • право на свободу світогляду і віросповідання (ст. 35).
  1. Політичні права і свободи громадянина України пов’язані з взаємовідносинами особи і держави, особи і органів державної влади та місцевого самоврядування, особи і політичних партій та інших політичних інститутів держави і суспільства:
  • право на об’єднання у політичні партії та політичні організації (ст. 36);
  • право брати участь в управлінні державними справами, всеукраїнському і місцевому референдумах (ст. 38);
  • право вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування (ст. 38);

°         право на мирні збори, мітинги, походи і демонстрації (ст. 39);

  1. Економічні, культурні, соціальні, екологічні та сімейні права людини: – право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатом своєї інтелектуальної, творчої діяльності (ст. 41);
  • право кожного на підприємницьку діяльність (ст. 42);
  • право на працю (ст. 43);
  • право працюючих на страйк для захисту своїх економічних та соціальних інтересів (ст. 44);
  • право працюючих на відпочинок (ст. 45);
  • право громадян на соціальний захист (ст. 46);
  • право кожного на житло (ст. 47);
  • право кожного на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім’ї (ст. 48);
  • право на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування (ст. 49);
  • право на безпечне для життя і здоров’я довкілля, на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди (ст. 50);
  • право пов’язане з забезпеченням вільної згоди на шлюб, охороною материнства і батьківства, дитини і сім’ї (ст. 51-52);
  • право кожного на освіту (ст. 53);
  • право на свободу літературної, художньої, іншої творчої діяльності та її результати (ст. 54).

Держава зобов’язана забезпечити реалізацію і захист прав і свобод людини і громадянина. Іноземці і особи без громадянства мають такі самі права, свободи і обов’язки, як і громадяни України, за виключенням окремих, які згідно законодавства можуть належати лише громадянам. Україна гарантує забезпечення гідних умов життя, певних політичних, соціальних і інших прав і свобод тільки своїм громадянам.

Гарантії прав людини конституційно закріплені в ст. 40, 55-63:

  • право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення, або особисто звергатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів (ст. 40);
  • право на судовий захист (ст. 55);
  • право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових та службових осіб (ст. 56);
  • зворотна дія нормативно-правових актів (ст. 58);
  • право на правову допомогу (ст. 59);
  • право не виконувати явно злочинні розпорядження чи накази (ст.60);
  • індивідуальний характер юридичної відповідальності (ст. 61);
  • презумпція не винуватості (ст. 62);

°         право відмови від показань або пояснень щодо себе, членів сім’ї чи близьких родичів (ст. 63).

Гарантією реалізації прав і свобод людини є також право кожного захищати їх від протиправних посягань, в тому числі від держави, її органів, посадових осіб. Кожен має право звертатися за захистом своїх прав до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, інститут якого закріплений в Законі України від 23.12.1997 р., а також після використання всіх національних засобів правового захисту до відповідних міжнародних судових установ чи органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна. Правовий статус особи – це сукупність законодавчо закріплених прав, свобод і обов’язків людини і громадянина, які знаходяться в нерозривній єдності.

Конституція встановлює вичерпний перелік обов’язків людини і громадянина:

  • обов’язок громадян захищати Вітчизну, її незалежність і територіальну цілісність (ст. 65);
  • обов’язок громадян шанувати держані символи України (ст. 65);
  • обов’язок громадян відбувати військову службу, відповідно до закону (ст. 65);
  • обов’язок кожного не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки (ст. 66);
  • обов’язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом (ст. 67);
  • обов’язок громадян щорічно подавати до податкових інспекцій за місцем проживання декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік, у порядку встановленому законом (ст. 67);
  • обов’язок батьків утримувати дітей до їх повноліття (ст.51);
  • обов’язок повнолітніх дітей піклуватися про своїх непрацездатних батьків (ст. 51);
  • обов’язок кожного отримати повну загальну середню освіту (ст. 53);
  • обов’язок кожного неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших громадян (ст. 68).

Конституція України підкреслює, що незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Зустріч працівників харківського центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді «Довіра» з учнями ЦПТО № 1 м. Харкова

Працівники Харківського центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді «Довіра» на базі ЦПТО № 1 м. Харкова з метою забезпечення соціальної адаптації дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування провели серед учнів нашого Центру визначення з таких питань: постановки під соціальний супровід; постановки на квартирний облік; оформлення відповідного пакету документів; визначення стану здоров’я дитини-сироти; психологічної характеристики взаємодії дитини в колективі.